Актуальність проєкту визначається тією важливою місією, яку політика пам’яті виконує у загальній стратегії інформаційної безпеки Європейського Союзу щодо збереження історичної пам’яті та протидії маніпулятивним пропагандистським технологіям в умовах «війн пам’яті» та тривалих політичних конфронтацій. Роль історичної пам’яті у миротворчому процесі, визначена такими засадничими документами ЄС, як Декларація європейської ідентичності, Резолюція комісії CULT щодо програми «Європа для громадян», Резолюція Європейського парламенту «Про важливість збереження історичної пам’яті для майбутнього Європи», Резолюція Ради Європи №1481, Празька декларація та ін., має бути чітко артикульована в українській національній політиці пам’яті.
В умовах тривалого військового конфлікту на Сході України та анексії Кримського півострову, які віддзеркалюють, зокрема, й зіткнення проєвропейських та посткомуністичних систем цінностей та візій історичного процесу, особливої гостроти набуває проблема дотримання балансу між загальними принципами наукової об’єктивності, політичної коректності й толерантності та вимогами поточної політичної ситуації, із якою стикаються історики, журналісти, менеджери культурних заходів, письменники, викладачі та державні службовці, відповідальні за комунікацію з громадянським суспільством з питань травматичного історичного досвіду. «Гібридна війна» яскраво окреслила такі наочні проблеми в імплементації національної політики пам’яті, як:
- Відсутність стратегічної візії у плануванні;
- Відмова від демократичних принципів і практик європейської «культури спомину» (диверсифікація історичного наративу) на користь єдиного канонізованого офіційного метанаративу;
- Брак «роботи скорботи» з трансгенераційними та набутими історичними травмами, «позиція жертви» як ядро національної ідентичності, що призводить до трансферу історичної провини та демонізації «історичного ворога»;
- Відхід від загальних принципів наукової об’єктивності на користь політично обумовлених або упереджених інтерпретацій історичних подій та персоналій.
У результаті українське суспільство залишається значною мірою розщепленим через ставлення до історичного минулого і, як наслідок, до власної ідентичності, цінностей та візій майбутнього, що, у свою чергу, гальмує процеси європейської інтеграції та миротворчі ініціативи на регіональному рівні.
Стратегічна мета проєкту полягає у розбудові збалансованої, ефективної та диверсифікованої відповідно до потреб цільової аудиторії національної політики пам’яті із залученням кращих європейських практик щодо роботи з трансгенераційною історичною травмою та розробки компромісних підходів до історії, пам’яті й ідентичності.
Тактична ціль проєкту полягає у забезпеченні нових поколінь істориків, журналістів, соціологів, менеджерів культури, державних службовців, викладачів гуманітарних і соціальних дисциплін професійно релевантними навичками, вміннями та знаннями для ефективної конфліктно-чутливої комунікації з питань історичної травми з різними типами цільової аудиторії задля досягнення суспільного компромісу й порозуміння. Особлива увага при цьому приділятиметься питанням історичної об’єктивності, навичкам факт-чекінгу, запобіганню «мові ненависті» та протидії маніпулятивній пропаганді.
Завдання проекту включають:
- Розробку інноваційного, інтерактивного міждисциплінарного курсу «Європейська політика пам’яті», що представить цілісну концепцію європейської політики пам’яті як мультидискурсивного засобу досягнення миру у суспільстві через історичні дослідження, офіційні повідомлення, комеморативні практики, культурні продукти та заходи, журналістику та художню літературу тощо;
- Викладання курсу бакалаврам спеціальностей «історія», «соціологія», «філологія» та «журналістика»;
- Проведення тренінгів-практикумів для фахівців (вчителів ЗОШ, держслужбовців, журналістів, менеджерів культури) щодо впровадження кращих практик європейської політики пам’яті із дотриманням етичних стандартів до їхньої професійної діяльності;
- Розробку пропозицій щодо вдосконалення національної політики пам’яті з урахуванням європейського досвіду.
Результати проєкту включатимуть:
- курс «Європейська політика пам’яті» (140 слухачів впродовж 3 років, із версією для дистанційного навчання та матеріалами курсу (у тому числі підручником), доступними онлайн на платформі Moodle;
- тренінги для фахівців-практиків (60 осіб загалом) та повний пакет матеріалів до них;
- рекомендації щодо вдосконалення національної політики пам’яті на основі європейського досвіду (друкований та електронний варіанти) з легко зрозумілою інфографікою для використання у навчальному процесі та з просвітницькою метою;
- 1 наукову статтю на основі проведених соціологічних досліджень, опубліковану у рецензованому виданні;
- Серію заходів (1 презентація проєкту, щорічні презентації курсу, 1 круглий стіл, 1 вебінар, 1 фінальна конференція) для різних видів цільової аудиторії.
Усталеність результатів проєкту гарантуватиметься через впровадження курсу у навчальні плани бакалаврів соціогуманітарного профілю на постійній основі, а для решти студентів – у статусі дисципліни за вибором. З оглядом на продуктивну синергію з проектами Erasmus+ Jean Monnet Module EUVOLIA та Erasmus+ KA2 CBHE DESTIN, а також із курсами «Європейська цивілізація та її цінності», «Порівняльний аналіз європейських спільнот», курс стане інтегрованою частиною університетської програми з розвитку європейських студій.